Сучасне бачення української кухні

Що таке сучасна українська кухня? Це питання стає суперактуальним у час, коли світ захоплюється цікавими гастрономічними трендами, а їжа є такою ж культурною візитівкою країни, як мистецтво. Та багатство української кухні часто залишається в тіні кількох “канонічних” страв: борщу, вареників, сала.
Якими ж іще смаками та кулінарними традиціями багата Україна? В компанії МХП, яка є виробником цілої низки продуктів харчування, взялися переосмислити традиційну кухню в дусі сучасності й показати глибший потенціал українських страв – у проєкті “Смак крізь час”. Засновники проєкту – бренд-шеф Кулінарного центру МХП Ілля Демковський та гастродослідниця Олена Брайченко – занурилися в історію, техніки й смаки, щоб наново розкрити потенціал нашої гастрономії й показати, як традиційні рецепти можуть зазвучати по-новому.

Ілля Демковський – бренд-шеф Кулінарного центру МХП, шеф-кухар із 25-річним досвідом. Пройшов шлях від кухаря до шефа шефів. Виріс на Донеччині, продовжує сімейну кулінарну традицію. Відповідає за кулінарну експертизу, розвиває гастрономічну культуру та ділиться знаннями в Кулінарній школі МХП. Амбасадор свідомого ставлення до їжі.
“Я розмовляю мовою смаків. Їжа – це емоція, і вона часто говорить за мене краще, ніж слова”.
Олена Брайченко – дослідниця гастрономічної культури, кандидатка історичних наук. Засновниця проєкту їzhakultura (їжа культура) та видавництва їzhak. Авторка книг “Українське застілля” й “Україна. Їжа та історія”, радіоведуча, експертка телевізійних проєктів Сніданок 1+1 і Ранок. Марафон. Створює лекції, статті та ініціативи, які формують сучасну гастрономічну культуру України.

Проєкт був створений, щоб перетворюючи знайомі страви, зберегти їх дух, їх звучання і додати до нього нові смакові шари, які відображають теперішнє.

ШПУНДРА
Слобожанщина, Наддніпрянщина
Шпундра – це давня українська страва, поширена в народній кухні. Готували її з жирних шматків м’яса: грудинки, підчеревини. Шматки м’яса присмажували на сковорідці до скоринки, а потім тушкували у буряковому квасі разом зі свіжими чи квашеними буряками. Колір наїдку залежав від кількості буряка – темно-червоний, гранатовий, блідо-рожевий. У XX ст. поступово ця страва зникає з ужитку, разом із практикою заквашування буряків.

Коментар шефа:
Автентична страва зі свинини, яку ми приготували таким способом, щоб її смак став більш делікатним. Ми попрацювали над балансом смаку і технологією, щоб у результаті отримати більш текстурну й виразну страву, яка пасуватиме для меню сучасного ресторану.
Профіль смаку
Насичено мʼясний, солодкуватий, з яскравою кислинкою і прянощами. Смакова палітра збагачена шляхом проявлених нот ялівцю та коріандру.
Сенс страви
Шпундра тушкується в кислому середовищі. Це дозволяє зберегти текстуру овочів і зменшити відчуття жирності свинини.

САЛАТ ЯК ВАРЯ
Гуцульщина
Варя – це давня сезонна українська страва з овочів, поширена на Гуцульщині.
Перші згадки про неї та перелік інгредієнтів зафіксував Володимир Шухевич у своєму чотиритомнику “Гуцульщина” у 1899 році. Ось як значиться у книзі:
”Варя: солодки, квасні бураки, сливи і фасолю зварені кожде окремо зсипають до купи і мішають”.
Ця страва і досі поширена в домашній кухні, проте вона має потенціал, аби стати візитівкою й сучасної української кухні Додали трохи свіжості та легкості: йогурт, ялівець, фрізе, слива і куряче філе сувід.
Профіль смаку
Овочево-насичений. Завдяки квашеній капусті з чітко визначеним холодним сезоном. Солодкувато кислий з фруктовими нотками.
Сенс страви
Салат зі продуктів, які були тоді. Так званий мастхев набір. Ситно, різноманітно, майже як гарнір.


КАРТОПЛЯ МОЛОДА З МАКОМ
Подніпров’я, Волинь Поділля, Вінниччина, Кропивниччина
Поєднання картоплі з маком – досить поширена практика в Україні, характерна для різних регіонів. Варену товчену, смажену дрібну молоду картоплю готували з маком майже до кінця XX ст. Товчену картоплю з маком часто готували наприкінці літа у містечках і селах на межі Середнього Подніпров’я і Поділля. Потім Олена зустріла рецепти картоплі з маком у книзі 1913 року “Страви й напитки на Україні”:
“Почистить і зварить картоплю у солоній воді. Злить воду геть. Розтерти качалкою у макотрі картоплю. Пересипать її товченим маком і поставити у піч, щоб засмажилось”.

Сухий мак запарювали, розтирали та вмішували до вареної товченої картоплі. Мак в багатьох випадках був додатковим джерелом жирів, яких не вистачало у раціоні. До того ж мак здавна застосовують у народній кулінарії: з нього роблять олію та використовують для приготування пісного молока. Це якраз той варіант, коли зробити просто, як в рецепті – цікаво, але трохи нудно. Тому вирішили поекспериментувати.
Профіль смаку
Солодкуватий, крохмальний. Хруст маку. Кислий. Вершковий. Пряно-нейтральний.
Сенс страви
Зробити зі звичного незвичне просто додаванням маку. Відварна молода картопля – це дуже смачно, але буденно, однорідно за текстурою й треба ще щось, щоб з’їсти. А якщо додаєш мак – в тебе з’являється колір, текстура і можна їсти вже без нічого. Також мак додавав специфічний смаковий акцент.

ПЕЧЕНЯ ДОМАШНЯ
Київщина
Печеня, або душенина – надзвичайно популярна м’ясна страва у домашній кухні українців. Варіантів цієї страви існує надзвичайно багато. Сьогодні найпоширенішою, мабуть, є печеня з додаванням картоплі, моркви та цибулі. У минулому м’ясо обсмажували на олії чи смальці, а потім тушкували у квасі, сироватці, грибній юшці чи сметані, розколоченій водою, та борошном. Процес тушкування був довгим і займав кілька годин.
Один із варіантів печені – з пряженим борошном – зафіксовано на Київщині. Завдяки попередньому просмажуванню борошна до золотисто коричневого кольору печеня має виразний карамельно-горіховий смак.
Це майже ідеальна страва. Але ми змогли додати акцентів і фарб.
Профіль смаку
М’ясний, легкий, ніжний, пряний. З насиченою овочевою солодкуватістю.
Сенс страви
Готували в печі тривалий час. Скоріш за все, ставили з вечора – і до ранку було готове. Це варіант низькотемпературного готування. Оскільки зверху утворювався шар жиру – то це була замкнута система. В результаті була неймовірно м’яка і ніжна текстура.


ГОДЗЯ
Вінничина
Годзя – це страва, яку готують з овочів, м’яса та квашених огірків. Традиційно цю страву готували у великих баняках в печі. Процес приготування тривав кілька годин. Найчастіше для годзі беруть свинячі ребра. Готували страву до Різдва, подавали її також і на весіллях.

Профіль смаку
Кисло-солодкий. Овочевий. Смак пізньої осені.
Сенс страви
Сезонні продукти знову-таки – ті, що були. Готували з кислотою. Це дозволяло отримати щільні, але м’які овочі.

ГРЕЧАНИКИ З ТУШКОВАНИМ М’ЯСОМ
Харківщина
Гречаники – поширена назва кількох різних страв, які готують в Україні. На Полтавщині гречаниками звуть гречані млинці чи перепічки. Гречані млинці готують пухкими та їдять зі шкварками, молоком, ряжанкою чи кислим молоком. Перепічки ж були одним із замінників хліба. Часом гречаниками називали й вареники, які готували з гречаного борошна. Та, окрім цих страв, відома й інша страва, яку готують із вареної гречки з м’ясом.
Гречка і м’ясо – здавалося б, просто. Ми зробили це цікавим. Форма, текстури, вигляд – все помінялось, але суть залишилась.
Профіль смаку
Домашній затишок. Насичений, теплий і знайомий.
Сенс страви
Знов стикаємось, як з дешевого і простого зробити різноманіття. Гречка і м’ясо тушковане. Можливо, навіть з того, що залишилось. Два простих інгредієнти. А разом – нова страва. Ну і знов-таки – така котлетка давала відчуття м’ясного продукту, хоч і була здебільшого з гречки, що дозволяло значно зекономити.


КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ ПИРІГ – КОБЄТЕ
Крим
Це м’ясний пиріг, страва кримськотатарської кухні. Сьогодні він відомий і іншим народам: караїмам, кримчакам, грекам, українцям, росіянам, болгарам. Кобєте готували на важливі сімейні та календарні свята: на весілля і на Новий рік. У багатьох кримськотатарських селах існував звичай ділити кобєте через три дні після весілля, коли в дім молодого приходили свахи й родички молодої.

Подекуди начинку пирога попередньо відварювали та робили дуже рідкою, як юшка. Тоді зрізали верхню його частину, їли начинку, а шматки тіста вмочували в юшку.
Вічний концепт – тісто, цибуля, м’ясо. М’ясо, трохи димку, присмак цибулі, свіжість зелені – і це все пиріг.
Профіль смаку
Чесно м’ясний. Насичений. Цибулево-пряний. Домашній.
Сенс страви
Все найкраще в одному місці! М’ясо – баранина (в крайньому разі – яловичина). Замкнуте середовище дозволяє утримати всі аромати, сік, ну і тісто.

ПЕЧЕНА КАПУСТА
Полісся
Печена капуста – це особливий продукт, який готують на Поліссі. Цілі качани капусти закладають у добре витоплену піч, закривають заслоном і лишають пектись до ранку. На Волині цю традицію приготування капусти внесли до переліку нематеріальної культурної спадщини України. Печена таким способом капуста має ніжно-горіховий чи коричневий колір. Їдять її як окрему страву. Найчастіше капусту ріжуть на дрібні шматки, додають кришених квашених огірків, заправляють олією та юшкою з квашених огірків, додають товчений часник чи дрібно січену цибулю.
Напевно, якщо запитати – ніхто не скаже, що улюблений продукт – капуста. Але якщо зауважити, скільки її в наших улюблених стравах, то, напевно, улюблений! Раніше готували в печі, довго – і вона була неперевершена. Ми пішли трохи далі.
Профіль смаку
Капустяно-овочевий смак, з ароматом трав і спецій. З легкою кислинкою від маринаду. Завдяки жиру продукт не здається пісним і неповноцінним. Є відчуття цільності страви.
Сенс страви
Піч і тривале приготування. Мінімум зусиль і максимум насиченості та смаку від такого базового продукту, як капуста. Але при тривалому випіканні вона стає зовсім іншою – і за текстурою і на смак!


ЛОКШИНА З КАЧКОЮ
Слобожанщина
Домашня локшина – поширена страва в українські кухні. Страви із локшини ми зустрінемо як у літературі, так і в етнографічних джерелах. Згадується вона і в “Енеїді” Івана Котляревського. Локшина з домашньою птицею у минулому була важливою стравою до свят. Відомо, що локшину з м’ясом готували до весілля, подавали її до святкового столу на Щедрий вечір. На Колодія варену локшину запікали з сиром, яйцями та сметаною.
На Закарпатті локшину готують з грибами. У кулінарній традиції кримських татар ми знайдемо страву, в якій готують домашню локшину і подають разом із вареною квасолею. Локшина з гусятиною найбільш поширена у тих регіонах, де здавна розводили гусей та качок. У минулому розведення гусей було поширеною практикою, адже гуси мали значну економічну цінність, бо пух та пір’я цих птахів використовували для господарських потреб. До того ж у кулінарії використовували гусячий смалець, а полоток (гусак, розрізаний уздовж надвоє – ред.) в’яленої чи копченої гуски вважався особливо цінним делікатесом.

Катана яєчна локшина, розтомлена качка, пряний, але легкий соус з овочами та легкі вкраплення витриманої бринзи.
Профіль смаку
Нейтрально насичений (борошняний) смак локшини, універсальний. Насичений впізнаваний смак гуски (качки), ароматні овочеві акценти та солоне умамі (з японської – “приємний смак” – ред.) бринзи.
Сенс страви
Це безпрограшний варіант і за наших часів. Локшину люблять всі. А якщо подивитись на м’ясо – то це водоплавна птиця. Яка дуже швидко росте і тримається часто на вільному вигулі. Тому дуже доступний продукт. Ну і яйця водоплавної птиці можна використовувати для локшини.

ГАЛУШКИ
Полтавщина
Сьогодні великі галушки, часто з начинками чи поливкою зі смаженої цибулі та підчеревини, є візитівкою гастрономічної спадщини Полтавщини. Хоча у минулому галушки були загальнонаціональною стравою, яку готували в різних регіонах. Найбільш цінувались галушки з пшеничного тіста, хоча також були поширені й пшенично-гречані. Найчастіше різного виду галушки відварювали у воді або молоці. Варені у воді галушки заправляють смаженою на олії цибулею чи смаженими шкварками. Протягом останніх років ця страва переживає певний процес переродження, коли галушки почали подавати із різними поливками, соусами, варити їх на пару, експериментуючи з начинками.
Хліб, цибуля і сало – здається, все так просто та очевидно. Але ні, це все – галушки.
Галушки з соусом із халви з лавандою і сушеними трояндами. Халва – знаємо, любимо. А якщо це буде соус? З лавандою! І з пухкими галушками.
Профіль смаку
Нейтрально борошняний, пружній, яскравий соус, акценти. Завдяки соусам – різноманітний.
Сенс страви
Дешево, просто, швидко, але неймовірне різноманіття і смачно завдяки соусам і додаткам. В багатьох культурах світу дуже популярними є страви, що будуються на приготуванні шматочків тіста.


ГОЛУБЦІ
Вся Україна
Голубці – загальнонаціональна страва, яку готують у всіх куточках України. Хоча залежно від регіонів ця страва має певні регіональні особливості. Так, на Закарпатті голубці роблять маленьких розмірів – не більше, ніж мізинець; на Поліссі, Наддніпрянщині, Слобожанщині голубці готують на цілий лист капусти – великі, розміром з кулак. Відрізняються і начинки. У минулому голубці частіше готували з пшоном чи гречкою, нині основним інгредієнтом начинки є рис. Також голубці бувають пісними з різними начинками: картоплею, гречкою та грибами, пшоном та смаженою цибулею, рисом та грибами. Тушкують голубці теж у різних соусах – сметанковому чи томатному.

У традиційній святковій культурі цю страву готували до всіх значних свят, а на Волині ще донедавна зберігався звичай подавати голубці, які символізували завершення частування гостей.
Як ми визначаємо, що це саме голубці? Капуста, каша та м’ясо – і все запечено під соусом. Але капуста буває різна. І соус сучасні технології дозволяють зробити цікавішим…
Профіль смаку
Капустяно-солодко-овочевий, ситний завдяки каші, і м’ясо. Іноді й без нього, але…
Сенс страви
Майже в будь-якій культурі світу є страва, в якій фарш завертають в якесь листя і запікають або в соусі, або без. Ми – не виняток. У нас це капуста, каша і м’ясо.

СІЧЕНИКИ М’ЯСНІ
Донеччина
Як складно, тільки просто. Але ми все ускладнили та зробили більш вишукано. Водночас зберегли простоту і чесність страви.
Профіль смаку
Домашньо-приємний, м’ясний, хрумкий і соковитий водночас. З яскравими акцентами гірчиці та хрону.
Сенс страви
Йшло в маси та виживало виключно, якщо мало сенси. Це як звичайна котлета, тільки набагато смачніше. І для кухаря нескладна задача. Тому залишилась в історії, як ознака наших уподобань.
